XII-«Военный архив»: документы, фото... > 12и-Воинская доблесть
Ветеран ТРЕХ войн КРЮЧКОВ Василий Иванович
(1/1)
VV-nik:
С удовольствием размещаю материал нач. музея Академии внутренних войск МВД Украины А.Семенченко о совершенно уникальном офицере (фото попозже добавлю - при "регалиях"!)
Буду, разумеется, признателен за подтверждения (опровержения)... А то я что-то не нашел онОго в списках Георгиевских кавалеров...
опубликовано в журнале "Слово честі" №2(16)/2007
ТРИ ВІЙНИ ПІДПОЛКОВНИКА КРЮЧКОВАНещодавно в музеї Академії внутрішніх військ МВС України відкрилася експозиція, яка розповідає про службово-бойовий шлях першого коменданта цього славетного навчального закладу підполковника Василя Івановича Крючкова – повного Георгієвського кавалера.
...З портрета на нас дивиться людина з посивілим волоссям. На зосередженому вольовому обличчі неначе застигли роки мужності й рішучості, а шрами на обличчі та відблиск нагород лише підкреслюють героїчні риси характеру цієї людини.
За волею долі Василь Іванович розпочав службу ще в Російській Імператорській армії, де закінчив навчальну команду розвідників і став унтер-офіцером. Він навчився майстерно володіти шаблею і відмінно стріляти, а головне, долати будь-які труднощі й з будь-якої ситуації знаходити вихід.
Чотири роки прослужив В.І. Крючков у козацькому пластунському полку, і вже з нетерпінням мріяв про той день, коли скине врешті військову форму. Але мріям про мирне життя збутись не судилося. Почалася Перша світова війна. Полк, у якому проходив службу бувалий розвідник, відбув далеко на Захід воювати «за Веру, за Царя, за Отечество».
Василь Іванович воював рішуче й сміливо. Неодноразово він пробирався у тил ворога, безшумно знімав ворожі пости та доставляв «язиків» різних чинів та рангів.
Уже в 1915 році за проявлену сміливість та мужність він став повним Георгіївським кавалером. Свій останній Георгіївський хрест I ступеня Василь Крючков отримав за участь у розгромі штабу німецької армії та полонення її командувача. Тоді ж йому було пожалувано чин вахмістра, що відповідав званню фельдфебеля. Але на війні, як на війні – легко не буває. Не раз доводилося сміливому розвіднику потрапляти у ворожі засідки. В одному з боїв із німцями тяжко поранений вахмістр В.Крючков опинився у ворожому полоні. Спочатку – госпіталь в Кенігсберзі, потім виснажлива робота у прусського поміщика...
Лише наприкінці 1917 року В.Крючкову вдалось повернутися в Росію. Закинувши за плечі майже пустий речовий мішок, він їде в Петроград, де вступає в загін Червоної Гвардії.
Розпочинається нова сторінка його біографії. В.Крючков знову опиняється у вирі подій. Тривалий час він воював у складі бригади Г.І. Котовського. У 1918 році його було нагороджено орденом Червоного Прапора та Знаком Зірки.
У 20-ті роки командиром оперативно-бойової групи в складі Кам’янець-Подільського прикордонного загону І.С.Кібортаса йому довелося виконувати спеціальні завдання. В.Крючков пройшов жорстку школу боротьби в лісах Поділля, де навіки залишились його бойові друзі, та й сам він там не раз пролив свою кров. Його мужність відзначено другим орденом Червоного Прапора.
У 30-ті роки Василь Іванович Крючков став першим комендантом 2-ї школи прикордонної охорони та військ ОДПУ (нині – Академія внутрішніх військ МВС України). Він був для підлеглих і командиром, і вихователем. Та головне, він завжди залишався для молодого покоління взірцем героїчного минулого, прикладом вірного служіння своєму народові.
Велика Вітчизняна війна була третьою війною в житті В.І.Крючкова. І він знову стає розвідником. У липні 1941 року капітан Крючков призначається командиром однієї із спецгруп НКДБ СРСР, яку закинули у ворожий тил. До складу групи входило 18 бійців, загартованих роками служби в розвідці, але навіть серед них Крючков виділявся своїм досвідом. За кілька місяців, пройшовши по ворожих тилах сотні кілометрів, передавши в центр безліч радіограм з розвідданими, загін, з честю виконавши бойові завдання, повернувся до своїх.
Короткий відпочинок, і знову Василь Іванович у бойовому строю. Спочатку він призначається командиром ескадрону 51-го кавалерійського полку, а через деякий час – заступником командира винищувально-протитанкового артилерійського дивізіону. І знову фронтові дороги вели старого солдата від бою до бою. У 1943-му йому довелося форсувати Дніпро біля самого Києва. За проявлену в боях мужність Василь Іванович Крючков був нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни II ступеня, орденом Богдана Хмельницького III ступеня, ще одним орденом Червоного Прапора та багатьма медалями.
Після залпів довгоочікуваної Перемоги мирне життя прийшло не до всіх. Василь Іванович, на той час уже підполковник, заступник командира кавалерійського полку, ще тривалий час знаходився в бойовому строю...
Скільки героїчного може вмістити лише одне людське життя, до кінця присвячене справі служіння своєму народові! Саме такою людиною був і залишиться в нашій пам’яті Василь Іванович Крючков.
Полковник у відставці
Олександр СЕМЕНЧЕНКО,
заступник голови Ради ветеранів
Академії ВВ МВС України.
Навигация