Alex_22, да ведь 12-й отряд (не полк!) ВО - это и есть 10-й полк ВВ ("Рымникский") - ныне 45-й Рымникский трижды орденоносный полк ВВ МВД Украины...
главный, пожалуй. вопрос: он ОДИН такой был или еще какую часть привлекали? (по ЧССР - похоже, именно ОДИН такой "полк" был... а вот по Венгрии, всяко быть может...)
Вот еще нашел у себя такой набросок... :
БУДАПЕШТ ТА ПРАГА
На окрему розповідь заслуговують епізоди, пов’язані із участю «римнікців» у двох масштабних радянських операціях, спрямованих на придушення антикомуністичного народного руху в Угорщині та Чехословаччині. Знов-таки, утримуючись від аналізу політичної доцільності і законності дій керівництва СРСР, варто зазначити, що у обстановці протистояння блоку НАТО тодішня радянська імперія не могла дозволити «вольнодумства» у східноєвропейських державах-учасницях Варшавського договору (не кажучи вже про збройні повстання, як це сталося в Угорщині). Повторна оккупація зазначених країн мала на меті не лише зміцнення радянського впливу на країни-сателіти, але й ліквідацію загрози громадянської війни, відновлення елементарного порядку...
Слід зазначити, що у багатотисячних радянських угруппованнях, що стримким кидком захоплювали контроль над державами та долали опір «контрреволюції»,
двічі особливе місце відводилось невеличкій військовій частині ВВ: Римнікський мотострілецький загін залучався до завдань,
які вимагали особливої витримки, виваженості, професійних, ювелірно точних дій (адже йшлося про території закордонних держав). При вторгненні до Угорщини явно бралося до уваги й те, що
ця частина у сорокових визволяла республіку, тож і місцевість, і звичаї місцевих жителів «старожилам» загону були знайомі.
О 18.00 6 листопада 1956 року Римнікський загін було піднято по тривозі і наступного дня він вирушив за маршрутом Львів – Мукачево – Дебрецен – Будапешт. Подолавши гірські перевали Карпат, до 12.00 9 листопада частина прибула до столиці Угорщині, приступивши до виконання завдань з ліквідації «остатков контрреволюционніх банд мятежников», охорони міської тюрми, аеродрому, прикриття кордону з Австрією.
Підрозділи загону діяли майстерно, ошелешуючи повстанців блискавічною оперативністю, і найчастіше вилучення зброї у так званої «народної охорони» відбувалося без стрілянини –
офіцери ВВ неодноразово демонстрували неабиякі дипломатичні здібності в переговорах із ватажками озброєних формувань. Взагалі, воїни ВВ не були схільні до надмірного застосування сили – у сутичках ними було вбито лише двох повстанців, при тому що загалом частиною було затримано 1168 правопорушників, вилучено 2929 одиниць стрілецької зброї, велику кількість боєприпасів і
навіть шість гармат та реактивну установку.
Найяскравішим епізодом стала операція, проведена 11 листопада особовим складом 3-ї команди під керівництвом командира
1-го батальйону майора Миколи Максименка. При підтримці двох танків Радянської армії підрозділ блокував будівлю будапештського кінотеатра «Кошут» та провів його «зачистку», в ході якої було затримано двох озброєних бойовиків, які охороняли
сім радянських військовослужбовців, що потрапили у полон до повстанців. При цьому особливо відзначилися старший лейтенант Шарманов, старші сержанти Собакін, Таловіков, рядові Севрюгін, Солдатенко, Алєксандров.
13 січня загін без втрат і пригод повернувся до місця постйної дислокації. За виявлену мужність та професіоналізм Указом Презідії ВР СРСР від 18 грудня 1956 року десять «римнікців» було відзначено бойовими нагородами, зокрема, майор Максименко
отримав орден Олександра Невського, кавалерами ордена Червоної Зірки стали старші лейтенанти Віктор Гурьянов та Михайло Римша, лейтенант Валерій Дерюгін.
(что скажете? ВОЕННЫМИ орденами ВВ-ников наградили!!!)23 серпня 1968 року за рішенням Уряду СРСР Римнікський загін було залучено до операції «Дунай» – із введення радянських військ на територію Чехословацької соціалістичної республіки.
Частину ВВ вперше перекидали повітрям – десятки транспортних літаків ВПС доставили до Праги 808 військовослужбовців, 15 бронетранспортерів та 60 автомашин. У столиці ЧССР, зосередившись у районі радянського посольства, загін отримав завдання штабу 20-ї гвардійської армії: взяти під охорону найважливіші об’єкти.
Вся частина «розсипалася» на варти: наприклад, 1-й дивізіон при підтримці танкового батальйону охороняв будівлю Центрального комітета Компартії Чехословаччини, 2-й – Центральну військову комендатуру радянських військ, інші підрозділи контролювали посольства, телевізійну станцію, об’єкти МВС та органів державної безпеки ЧССР, один взвод патрулював навколо посольства США. Обсяг завдань був настількі великим, що
на пости встали навіть музиканти оркестру!.. Утім, армійські генерали знали, кому довірити складне завдання – воїни елітної частини ВВ з честю витримали навантаження,
у надзвичайно складній обстановці протягом місяця відстоявши без зміни у цілодобових вартах.
Хоча цього разу радянське вторгнення не викликало значного кровопролиття, але без небезпечних пригод не обійшлося. 24 серпня вертоліт, що здійснював посадку на майданчику біля Центральної військової комендатури, було обстріляно з сусіднього будинку. Взвод лейтенанта Андреєва, що охороняв цей об’єкт, негайно відкрив вогонь у відповідь, змусивши нападників утекти.
Вранці 26 серпня лейтенант В. Волік, перевіряючи пости біля будівлі міського та обласного управління дербезпеки, помітив сигнал з сусіднього об’єкту, який охороняв підрозділ Повітряно-десантних військ: дві ракети, біла та зелена, означали: «Затримуй машину!» Офіцер перегородив вулицю своїм БТР-152, а сам разом із рядовими Е. Слободяном та В. Ліликом зайняв позицію у під’їзді будинку. Незабаром із-за поворота вискочив автомобиль «Шкода», який переслідував наряд десантників на БРДМ. Спільними діями нарядів пасажирів легковика було затримано і доставлено до комендатури разом із вилученим у них автоматом АКМ та 120 патронами...
Вранці 28 жовтня Римнікський загін розпочав марш на Львів, без пригод подолавши за три доби 960-кілометрів. Стійкість та витривалість, вмілі та рішучі дії частини ВВ отримали високу оцінку – 62 її військовослужбовці було заохочено міністром оборони СРСР, 46 воїнів Президіум ВР УССР нагородив «міліцейською» медаллю, 11 – було відзначено медалями «За укріплення бойової співдружності» від нового –прорадянського – уряду ЧССР.[/i]