Про що розказали солдатські медальйони
Десять днів з 1 по 10 вересня 1941 року в межах Кролевецького району воїни-черво-ноармійці стримували навальний наступ ворожих військ.
Особливо важкі кровопролитні бої проходили у північній частині району. Скупі, але красномовні військові донесення зберігаються в ЦАМО Російської Федерації.
18 липня 1941 року в Сумах формується 293 Стрілецька дивізія (СД).
20 серпня дивізія прибуває ешелонами на станції Алтинівка та Кролевець.
24 серпня підрозділи дивізії зайняли оборону на річці Десна по фронту Шостка-Пирогівка-Тимонівка-Райгородок-Жерновка.
Першим виступив у бій 1034 СП, який виявив великий опір ворогу, зазнавши значних втрат. У бою підбито 10 танків, збито 3 літаки і знищено два батальйони піхоти ворога. 1034 СП втратив до 150 солдат полеглими і пораненими, дві 76-мл гармати, шість танкових кулеметів.
У ніч з 31 серпня на 1 вересня стало відомо, що ворог від м. Шостка підтягує значну кількість танків (до 100 од.) і мотопіхоту зі сторони Вороніж-Глухів, Богдановка, Пирогівка, Собич.
На 1 вересня оборонний рубіж від с.Дубовичі до Коропа, що утримувався 293 СД підсилюється 28 полком НКВС.
Вранці 1 вересня ворог силою до однієї ПД, 130-150 танків перейшов у наступ по всьому флангу полків і розчленував їх. Знаходячись у напівоточенні, підрозділи стійко продовжували тримати оборону, завдаючи ворогу значних втрат. Коли танки ворога обійшли КП в Заболотьє і розпочали розстрілювати піхоту з відстані 150-200 м полкам було віддано наказ розпочати відхід на новий оборонний рубіж.
1034 СП займає оборонну дільницю від с.Лушники до р.Есмань. 1036 СП - виходить через Клишки на Московський і займає оборону на р. Есмань. На танконебезпечні напрямки Вороніж-Кролевець, Клишки-Кролевець виходить 2-й стрілецький батальйон 1036 СП (лейтенант Власенко Григорій Полікарпович) другого ешелону дивізії, створюючи міцну оборону. Він стримує наступ ворога на Кролевець і намагається оточити підрозділи 293 СД в межах району. Обійшовши фланг полків ворог захоплює с. Дубовичі, підходить до річки Есмань та завдає удару зі сходу, в тил їхнім полкам.
На кінець дня 1 вересня із бою вийшли: 1034 СП тільки окремі бійці і командири.
Вранці 2 вересня 293 СД одержала наказ частиною сил, що залишились (200-2100) зайняти оборону і міцно стримувати переправи на річці Реть в районі Кролевець, Подолов та запобігти виходу ворога через с.Грузьке в тил військам.
Виходячи з боями на новий рубіж, група військ в районі с.Андроніки потрапила у вороже оточення. Чотири дні оточені радянські бійці вели важкі бої з ворогом, підсиленим авіацією в районі Пиротчене, Андроніки. Близько 50 полеглих воїнів поховали місцеві жителі в братській могилі, а поранених відвезли до лікарні селища Вороніж, здійснивши свій патріотичний і громадський обов'язок під час німецької окупації.
До останнього снаряду вели бій солдати біля чотирьох гармат 817 АП в районі с.Московський, а щоб гармати не потрапили ворогу, за наказом командування їх зарили в торф.
Частини 293 СД відбивши всі атаки ворога в районі Подолова, вимушені були відійти в напрямку села Мутин. З вересня 1941 року ворог окупував Кролевець. В районі с.Мутин протягом доби точились бої, потім радянські війська відійшли за р.Сейм. Вздовж річки Сейм в районі с.Камінь, Мутин, Заболотове, Любітове оборону тримали воїни 6 ПДБ ЗПДК, виявляючи мужність і героїзм. 8 вересня розвідник повітряно-десантної бригади Микола Феоктістович Обухов в с.Любітове, здійснив «подвиг Ікара», за що від 20 листопада 1941р. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
При обороні Кролевецького району, насмерть стояли наші земляки - лейтенанти, командири взводів Кононенко Григорій Іванович із с.Лапшин, Олійник Іван Федорович із с.Ярове, Москаленко Микола Юхимович із с.Алтинівка, Гарман Данило Кузьмич із с.Мутин.
У 1975 р. в Собицькому лісі була знайдена гільза від 76 мм снаряду. На сторінках залишеного зошита спеціальна експертиза встановила прізвища наших земляків, що стояли на оборонних рубежах району у складі 293 СД.
2 червня 2006 р. було виявлено поховання 20 радянських воїнів, що загинули в боях 2 вересня 1941 року.
Серед них Паранін Семен Тимофійович та Михайло Федорович (прізвище якого візуально не прочитується) із Удмуртії, Шевченко Павло Ісакович із Київської області, які вважалися пропавшими без вісти.
Решту записок із медальйонів має розшифрувати спеціальна експертиза.
Безвісти пропавших воїнів не було, вони загинули, не повідомивши про це живим.
Це не їх провина.
Вічна слава полеглим
в боях за рідний край
Герою Радянського Союзу
Костенку Антону Миколайовичу,
генерал-майору
Панкову Олександру Никифоровичу, полковнику Стефановичу Іллі Микитовичу,
майору Литошко Семену Юхимовичу
всім понад 900 воїнам Радянської Армії,
яких прийняла на вічний спокій
Кролевецька земля
Федір ЯКОВЕНКО
м. Кролевець
