Спасибо руководителю сайта "Национальная опера Украины" пани Ярославе Бариновой, которая взяла у меня интервью для сайта .
Пани Ярослава Баринова
Интервью будет находитсья в разделе "Новости".
Вот два варианта : один на языке оригинала - украинском, а второй на русском . На сцене Национальной филирмонии Украины
" Голос – це душа "Анатолію, Ви починали, як піаніст, але зробили кар’єру, як диригент - хормейстер. Чому змістилися акценти?
- Іще коли я вчився на фортепіанному факультеті у Челябінському музичному училищі, відчував якесь тяжіння до диригування, мені це надзвичайно подобалося. Тому, коли продовжив навчання в Інституті культури, обрав інший напрямок. Потрапив до викладача Василя Васильовича Яременка. Він керував добре відомим хором політехнічного інституту. Саме там я і почав співати. Це були ази майбутньої професії. Через рік мій мудрий вчитель відрядив мене до Новосибірської консерваторії, до легендарного Самуіла Мусіна. Самуіл Карлович повірив у мене одразу: «Це мій кращий учень!», - заявив він комісії після першого ж академконцерту з диригування. Вже через два роки він, людина великої душі, підтримав моє переведення до Києва. Так я опинився у класі видатного музиканта Льва Миколайовича Венедиктова.
- Тоді і вирішили для себе остаточно, що обираєте хор?
- Трохи пізніше. В Київ, до Національної Опери, приїхав на гастролі Большой театр. Я попросився у Льва Миколайовича подивитися вистави. Мабуть «подивитися» моєму вчителю не сподобалося і він влаштував мене в театр ….на роботу. Так, працюючи «верховим» робочим сцени, я не тільки прослухав весь репертуар, а й вивчив театр зсередини. І вибір був зроблений.
- За 30 років роботи у театрі, що з репертуару стало улюбленим?
- По-перше усе, над чим ми працювали разом з моїм Учителем і Маестро з великої літери – Львом Венедиктовим. Звичайно ж, «Турандот». Цю надзвичайну, складну виставу я провів більше ніж 100 разів.
Мені дуже пам’ятні «Війна і мир», «Аіда», «Набуко», «Любов до трьох апельсинів», люблю балетні вистави, де звучить хор. Обожнюю ті хвилюючі моменти, коли «вводиш» молодих артистів хору у виставу: завжди по-новому відчуваєш і розумієш музику. Ми, хормейстери, працюємо з голосом, який треба дуже добре розуміти і любити. Адже голос – це душа, з нею потрібно бути чуйним і трепетним. Тільки тоді, коли голоси і душі артистів у консонансі, можна почути справжнє, об’ємне, тембрально насичене звучання.
- Як Вас привітав хор у день ювілею?
Прозвучали «Многая літа» на мою честь. Вони заспівали так, що я встав перед хором на коліно. Це було дуже душевно і зворушливо! Я щасливий, що працюю у такому прекрасному колективі – Національній Опері України.
В артистичеcких комнатах зала "Bunka Kaikan" Токио - писать на стенах разрешенно
"Голос - это душа"
- Анатолий, Вы начинали, как пианист, но сделали карьеру, как дирижер - хормейстер. Почему сместились акценты?
- Еще когда я учился на фортепианном факультете в Челябинском музыкальном училище, чувствовал какое-то тяготение к дирижированию, мне это очень нравилось. Поэтому, когда продолжил обучение в Институте культуры, выбрал другое направление. Попал к преподавателю Василию Васильевичу Яременко. Он руководил известным хором политехнического института . Именно там я начал петь. Это были азы будущей профессии. Через год мой мудрый учитель отправил меня в Новосибирскую консерваторию к легендарному С.К.Мусину.Самуил Карлович поверил в меня сразу: «Это мой лучший ученик!", - заявил он комиссии после первого же академконцерта по дирижированию. Уже через два года он, человек большой души, поддержал мой перевод в Киев. Так я оказался в классе выдающегося музыканта Льва Николаевича Венедиктова .
- Тогда Вы и решили для себя окончательно, что выбираете хор?
- Чуть позже.
В Киев, в Национальную Оперу , приехал на гастроли Большой театр.
Я попросился у Льва Николаевича посмотреть спектакли. Видимо «посмотреть» моему учителю не понравилось и он устроил меня в театр .... на работу. Так, работая «верховым» рабочим сцены, я не только прослушал весь репертуар, но и изучал театр изнутри. И выбор был сделан.
- За 30 лет работы в театре, что из репертуара стало любимым?
- Во-первых все, над чем мы работали вместе с моим Учителем и Маэстро с большой буквы - Львом Венедиктовым.
Конечно же, «Турандот».
Этот замечательный , сложнейший спектакль, я провел более 100 раз. Мне очень памятны «Война и мир», «Аида», «Набукко» ,"Любовь к трем апельсинам", люблю балетные спектакли, где звучит хор. Обожаю те волнующие моменты, когда «вводишь» молодых артистов хора в спектакль : всегда по-новому ощущаешь и понимаешь музыку.
Мы, хормейстеры, работаем с голосом , который надо очень хорошо понимать и любить.
Ведь голос - это душа, а с ней необходимо быть чутким и трепетным .
Только тогда , когда настроены голоса и души артистов , можно услышать настоящее , объёмное , тембрально насыщенное звучание хора .
- Как Вас поздравил хор в день Юбилея ?
Прозвучали «Многая лета» в мою честь.
Они спели так, что я встал перед всем хором на колено.
Это было очень душевно и очень трогательно!
Я очень рад , что работаю в таком замечательном коллективе как наша Национальная опера Украины
