Перейти в ОБД "Мемориал" »

Форум Поисковых Движений

Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Войти
Расширенный поиск  

Новости:

Автор Тема: Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов  (Прочитано 1029 раз)

Александр Цыбульский

  • Опытный пользователь
  • Участник
  • ***
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 115
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« : 07 Февраля 2010, 13:16:36 »
Добрый день всем. Хотелось бы по подробнее узнать о Stalag 346 (Староконстянтинов). Может у многоуважаемых фурмчан есть информацыя об етом лагере.
Записан
С уважением, Александр.

Геннадий Кушелев

  • Кушелев Геннадий Юрьевич
  • Эксперт
  • Участник
  • *****
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 10 865
  • Skype: g_kushelev
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #1 : 07 Февраля 2010, 13:26:57 »
Александр, что Вы исправляетесь, весьма радует. Но для начала верните Пятигорск и Белгород нам в Россию. :) Я бы и Крым попросил назад, но боюсь, что это не в Ваших силах. :)
А уж если Вы всерьез решили заняться этой темой, а не просто выложить результат мониторинга, то предлагаю Вам по ОБД найти подтверждение или опровержения как самого факта существования конкретного лагеря, так и дат. Предполагаю, что в "привязке" и в датах подтверждений по многим будет не найти.
По Староконстантинов карты военнопленных в ОБД встречаются.
Записан
С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen

pogranec

  • Гость
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #2 : 07 Февраля 2010, 15:05:01 »
Добрый день всем. Хотелось бы по подробнее узнать о Stalag 346 (Староконстянтинов). Может у многоуважаемых фурмчан есть информацыя об етом лагере.

Здравствуйте!
Есть такая информация, но на украинском языке!
Если переведете этот материал, разместите, пожалуйта, на форуме, только создайте для этого отдельную тему.
А то здесь в этом разделе форума черт ногу сломит, уже не разберешься, кто и о чем пишет...
Одних только тем "Семейные фото на лагерной карте" создали АЖ 5 (ПЯТЬ) штук!!!

ФАШИСТСЬКИЙ ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ У КРЕМЕНЧУЦІ В 1941-1943 pp.
15.01.2007 р.


Коли 9 вересня 1941 року німецькі загарбники захопили Кременчук, у місті було встановлено жорстокий окупаційний режим. У нагірній частині за наказом командування тилового району групи армії "Південь" почалося поспішне облаштування концтаборів для утримання військовополонених, які були захоплені ворогом внаслідок оточення двох радянських армійських угруповань у серпні 1941 року під Уманню. Як свідчать матеріали судового процесу № 12 у справах Верховного Головнокомандування гітлерівського вермахту, що проходив у Нюрнберзі з 5 лютого по 28 жовтня 1948 року, безпосередньо надавав накази щодо розміщення військовополонених у п'яти концтаборах для переміщених осіб та постійного утримання в Хоролі, Кременчуці, Олександрії та Новій Українці начальник тилового району генерал фон Рок.

ОДИН КОНЦТАБІР ШТАЛАГ № 346-А було розташовано на території казарм колишнього 12-го батальйону (зараз військові склади поблизу Меморіалу „Вічно живим"), ДРУГИЙ ШТАЛАГ № 346-В - на території 7-ї батареї (в наші часи - місце дислокації ракетної бригади).

По усьому периметру табори були обнесені в декілька рядів колючим дротом, па кутах та у великих прогонах обладнані вежами для озброєної охорони. Одночасно в них можна було утримувати понад 20 тисяч чоловік. У зв'язку з тим, що казарми не вміщували всіх, більшість військовополонених цілодобово перебувала під відкритим небом на території, розбитій на 20 блоків, в свою чергу також обнесених колючим дротом. І все це, не зважаючи на осінні холоди, а згодом і суворі зимові морози.

Ще один концтабір у Кременчуці німці облаштували на території дзеркальної фабрики, де утримувалося до 1,5 тисяч в'язнів, яких окупанти використовували на будівництві дерев'яного мосту через Дніпро, автомагістралі Кременчук - Олександрія.

Про умови утримання в таборах смерті свідчив колишній військовополонений Цимбаліст Іван Васильович. За його словами, їжу давали один раз на день. Спочатку годували баландою з гречаного борошна разом з шкіркою. На кожного припадало по півлітра такої бурди на добу. У листопаді перейшли на кип'яток з горілого жита, яке привозили із згарища місцевого елеватору. Ця їжа нагадувала мазут. Кількість хліба на добу припадало по 150-200 грамів на людину. Було зрозумілим, що за таких умов утримання, а також хронічного недоїдання вкрай виснажені військовополонені масово хворіли на дизентерію, тиф та інші інфекційні захворювання.

Фашистські кати, крім того, що держали військовополонених у холоді, свідомо морили голодом, мучили на каторжних роботах, періодично проводили ще і масові розстріли з метою знищення радянських людей.

Особливо жорстоко поводилися з колишніми радянськими бійцями начальник табору військовополонених майор Цолін, комендант табору Зайтель та заступник начальника табору майор Рутлов. Не по людські ставилися до в'язнів головний лікар Орлянд, лікарі Шуль, Кебрюк, завідуючий продовольчою частиною фельдфебель Радіус та інші.

Але повну відповідальність за стан утримання військовополонених у концтаборах, що знаходилися в тиловому районі групи армії "Південь", ніс його начальник генерал фон Рок. Як свідчить обвинувачення, що висунув Нюрнберзький трибунал, саме він згідно з нормами міжнародного права повинен був турбуватися про військовополонених у зоні своєї відповідальності та гуманно поводитися з ними.

Нове поповнення до табору очікувалося після оточення і розгрому чотирьох великих армійських угруповань Швденно-Західного фронту Радянських військ у районі Лубен-Лохвиці, коли у вересні 1941 року в полон потрапили декілька сот тисяч бійців та командирів Червоної Армії. На початку жовтня пересильний табір для військовополонених Дулаг-160, що розміщався у Хоролі був переповнений настільки, що фашистське командування наказало перевести частину полонених до інших міст, у тому числі і до Кременчука. В першій половині жовтня декілька транспортів військовополонених вже чекали відправки. І хоча концтабори в Олександрії та Новій Українці ще не підготували для їх прийому, перша 20-тисячна маршова колона рушила до Кременчука.

За наказом фон Рока її конвоювали піхотинці 24-ї дивізії, якою командував генерал фон Теттау. 1 хоча перед маршем, як свідчив пізніше під присягою Нюрнберзькому трибуналу колишній лікар Хорольського концтабору доктор Фрюхте, він особисто відбирав неспроможних самостійно пересуватися з числа виснажених та поранених, подолати 90-кілометрову відстань пішки по польовій дорозі вдалося далеко не всім.

Цей факт на судовому процесі також підтвердив інший живий свідок на прізвище Блюменштік, якому разом з іншими учасниками маршу довелося подолати увесь шлях до Кременчука. Під присягою він розповів, як їх виводили із Хоролу загонами по 20 чоловік, по 5 у ряд. Євреї, що залишилися в живих, повинні були рухатися попереду, потім йшли комісари, офіцери - всі під дуже суворою охороною, а вже за ними пересувалися полонені інших національностей. Тих, хто намагався отримати будь-що поїсти від цивільного населення, або виходив із строю тут же розстрілювали. Свідок також показав, як лише поряд з ним конвоїри розстріляли 3-х чоловік, знесилених, неспроможних витримувати швидкість, з якою рушила колона. Мертвих залишали лежати по обабіч дороги лицем униз і руками простягнутими уперед. Загальна кількість загиблих, за його підрахунками, повинна була коливатися від 1200 до 1500 чоловік.

За свідченням мешканців села Піщаного, коли колона військовополонених, яка розтяглася на 5 км., досягла села, вони побачили знесилених істот, що мало чим нагадували людей.

Правдивість свідчень підтверджено оприлюдненим на процесі донесенням до штабу групи армії "Південь" і підписаним особисто фон Роком 16 жовтня 1941 року. Ось його зміст: "Марш, організований 24-ю піхотною дивізією, ускладнюється непокорою, спробами до втеч, та слабкістю полонених. Розстріляних та вмерлих від занепаду сил більше 1000 чоловік".(2, 28) А вже 26 жовтня фон Рок підписав наказ, де він висловлював подяку 24-й піхотній дивізії за її участь у переміщенні транспортів військовополонених. Ще більш цинічною пролунала заява колишнього командира цієї дивізії генерала фон Теттау, яку він оприлюднив під присягою теж під час процесу. Він стверджував, що йому нічого не було відомо про розстріли, а потім при перехресних допитах він не зміг навіть пояснити, яким чином фон Року стали відомі ці жахливі факти, що останній навів у своєму донесенні вищому керівництву вермахту.

В розпорядженні Нюрнберзького трибуналу було також представлений звіт фон Рока за серпень 1941 року, наданий головному командуванню сухопутних сил. У цьому документі дослівно відзначено, що "Масова смертність виснажених військовополонених збуджує недружелюбний інтерес з боку населення. Більшість військовополонених непрацездатна із-за втрати сил".(2, 283). В іншому звіті від 21 грудня, текст якого також було оголошено на процесі, з німецькою педантичністю вказана загальна кількість військовополонених, що утримувалася в чотирьох вже згаданих таборах і становила на 20 грудня 1941 року 52.513 чоловік, а з іншого звіту, датованого 13 січня, їх чисельність зменшилася вже до 46.371 чоловіка. У найбільшому - Кременчуцькому шталазі № 346, на кінець 1941 року перебувало 22776 військовополонених, а число померлих у середньому за добу становило в ньому 50, тобто 82 відсотки на рік. І далі цей документ закінчується наступними висновками: "Цілковито очевидно, що перш за все слід майже повністю відмовитися від використання військовополонених на роботах. Лише таким шляхом при одночасному покращенні харчування можливо зберегти по крайній мірі частину багаточисельної робочої сили, яку уявляють із себе військовополонені. В іншому разі слід очікувати, що 48.000 полонених, які знаходяться поки що в районі начальника тилу групи армії "Південь", упродовж декількох місяців щезнуть в наслідок великої смертності і хвороб".

Особливою жорстокістю відрізнялися гітлерівці у своєму ставленні до євреїв. В наказі німецького коменданта зазначалося, що кожен із них повинен зареєструватися в комендатурі і носити на одязі жовту нашивку. Міські євреї були ізольовані в гетто. Кременчужанам під загрозою смерті заборонялося в своїх сім'ях переховувати осіб єврейської національності.

Було встановлено, що фашисти за період свого панування в м. Кременчуці з 9 вересня 1941 р. по 29 вересня 1943 р. замучили шляхом катувань, бійок, мордувань, а також свідомих масових розстрілів близько 60000 радянських жителів. З них до 50.000 - військовополонені, до 8.000 - єврейське населення і до 20.000 інші громадяни. В німецьке рабство за період тимчасової окупації було забрано до 10.000 мешканців м. Кременчука, переважно молоді.

В результаті знищення і угону частини населення на каторгу в Німеччину із 115 тис. довоєнного населення Кременчука залишилося на момент звільнення міста радянськими військами всього 18 тис. мешканців.

Таким чином, у результаті вивчення матеріалів нюрнбергського міжнародного процесу можна зробити висновки, що масштаби злочину, які скоїли фашистські окупанти в Україні взагалі та Кременчуці особливо, адекватні мірі покарання тому, хто ініціював їх. Ось чому п'ятий американський військовий трибунал у Нюрнберзі присудив 28 жовтня 1948 року підсудного Карла фон Рока до двадцяти років ув'язнення.

Але не всі ті, хто здійснював у Кременчуці жорстокий окупаційний режим, понесли відповідні покарання. Як встановила Державна комісія з розслідування актів звірств, що чинили фашистські загарбники у місті Кременчуці та Кременчуцьких таборах смерті, за злочини проти людства повинні були потрапили на лаву підсудних гебітскомісар міста Ротт, його помічник капітан Шурак, представники військової адміністрації капітан Фрорайх, старші лейтенанти Кенік та Вейїр, начальники біржі праці Фромельд та Шаух, шеф паспортного столу при СС Руденфальд.

Шаблій О.П., ШаблійО. О.
Матеріали науково-практичної конференції «Кременчуку 435 років»

« Последнее редактирование: 07 Февраля 2010, 15:06:38 от Виктор Юрьевич »
Записан

pogranec

  • Гость
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #3 : 07 Февраля 2010, 15:11:31 »
Вот еще здесь были кое-какие намеки на Шталаг 346...
НО, дальше этог там не  пошли!
http://forum.vgd.ru/101/18200/10.htm?a=stdforum_view&o=

Генеалогический форум ВГД »   2-ая Мировая война 1939-1945 гг. »   Военнопленные »   ШТАЛАГИ, ОФЛАГИ,... -2

Stalag 346 Кременчуг (Krementschug) Кременчуг Украина 04.1942-02.1943
Stalag 346 Староконстантинов (Starokonstantinow) Староконстантинов Украина 07-08.1943
Stalag 346 Днепропетровск (Dnjepropetrowsk)? Днепропетровск Украина

Шталаг № 346 - г. Старо-Константинов Старо-Константиновского р-на Каменец-Подольской области. До июля 1943 располагался  в г.Кременчуг Кременчугский р-н Полтавская области (шталаг № 346 А и № 346 В).
Переведен в г. Старо-Константинов Старо-Константиновского р-на Каменец-Подольской области.
Записан

Геннадий Кушелев

  • Кушелев Геннадий Юрьевич
  • Эксперт
  • Участник
  • *****
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 10 865
  • Skype: g_kushelev
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #4 : 07 Февраля 2010, 15:56:59 »
А как тогда быть с этим:
Номер записи    301147404
Фамилия   Призенко
Имя   Иван
Фамилия на латинице   Prisenko
Дата рождения   21.09.1908
Место рождения   Черниговская обл.
Судьба   Погиб в плену
Дата смерти   29.11.1941
Место захоронения   Староконстантинов
http://www.obd-memorial.ru/Image2/getimage?id=301147403
http://www.obd-memorial.ru/Image2/getimage?id=301147405
или
Номер записи    301164097
Фамилия   Якубов
Имя   Нармумзин
Фамилия на латинице   Jakubow
Дата рождения   __.__.1912
Место рождения   Сталинабадская обл.
Судьба   Погиб в плену
Дата смерти   17.10.1942
Место захоронения   Староконстантинов
http://www.obd-memorial.ru/Image2/getimage?id=301164096
http://www.obd-memorial.ru/Image2/getimage?id=301164098
Староконстантинов указан как Zweiglager шталага 355 Проскуров, которого ... нет в перечне у Александра.
А вот и 1943 год:
Номер записи    300954525
Фамилия   Бекшетов
Имя   Мухамет-Али
Фамилия на латинице   Bekschetow
Дата рождения   __.__.1916
Место рождения   Поноба
Судьба   Погиб в плену
Дата смерти   07.01.1943
Место захоронения   Староконстантинов

Пусть сведения на ВГД подкрепляют оригиналами немецких документов, а не тиражируют ошибки.
Записан
С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen

pogranec

  • Гость
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #5 : 07 Февраля 2010, 16:44:47 »
Если это был задан мне, отвечаю:
А вот, когда Вы проведете собственное исследование  этого заданного ВАМИ вопроса (изучите сайты, напишите в архивы, в том числе в Германию, Красный Крест и т.д.) и сделаете СВОЙ личный вывод, то и напишите об этом здесь!
Не надо с наскоку отвечать, надо немного хотя бы подумать!
А вопросы многие здесь на форуме, особенно Вы этим отличаетесь, задавать горазды, но дать своей оценки и свои личные ответы на вопросы пользователей... не могут!
ПОЧЕМУ? Это совсем другой вопрос...
Записан

pogranec

  • Гость
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #6 : 07 Февраля 2010, 17:19:28 »
Добрый день всем. Хотелось бы по подробнее узнать о Stalag 346 (Староконстянтинов). Может у многоуважаемых фурмчан есть информацыя об етом лагере.

Здравствуйте!
Есть такая информация, но на украинском языке!
Если переведете этот материал, разместите, пожалуйта, на форуме, только создайте для этого отдельную тему.
А то здесь в этом разделе форума черт ногу сломит, уже не разберешься, кто и о чем пишет...
Одних только тем "Семейные фото на лагерной карте" создали АЖ 5 (ПЯТЬ) штук!!!

ФАШИСТСЬКИЙ ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ У КРЕМЕНЧУЦІ В 1941-1943 pp.
15.01.2007 р.


Добрый вечер Александр!
Я за художественную красоту перевода не отвечаю, НО я честно старался!!!

Когда 9 сентября 1941 немецкие захватчики захватили Кременчуг, в городе был установлен жестокий оккупационный режим. В нагорной части по приказу командования тылового района группы армии "Юг" началось поспешное обустройство концлагерей для содержания военнопленных, которые были захвачены врагом результате окружения двух советских армейских группировок в августе 1941 года под Уманью. Как свидетельствуют материалы судебного процесса № 12 по делам Верховного Главнокомандования гитлеровского вермахта, проходивший в Нюрнберге с 5 февраля по 28 октября 1948 года, непосредственно давал приказы о размещении военнопленных в пяти концлагерях для перемещенных лиц и постоянного содержания в Хороле, Кременчуге, Александрии и Новой Украинская начальник тылового района генерал фон Рок.

ОДИН концлагерь Шталаг № 346-А был расположен на территории казарм бывшего 12-го батальона (сейчас военные склады возле Мемориала "Вечно живым"), ВТОРОЙ Шталаг № 346-В - на территории 7-й батареи (в наше время - место дислокации ракетной бригады).
По всему периметру лагеря были обнесены в несколько рядов колючей проволокой, па углам и в больших прогонах оборудованы башнями для вооруженной охраны. Одновременно в них можно было содержать более 20 тысяч человек. В связи с тем, что казармы НЕ вмещали всех, большинство военнопленных круглосуточно находилась под открытым небом на территории, разбитой на 20 блоков, в свою очередь также обнесенных колючей проволокой. И все это, несмотря на осенние холода, а впоследствии и суровые зимние морозы.

ЕЩЕ ОДИН КОНЦЛАГЕРЬ в Кременчуге немцы обустроили на территории зеркальной фабрики, где содержалось до 1,5 тысяч узников, которых немцы использовали на строительстве деревянного моста через Днепр, автомагистрали Кременчуг - Александрия.
Об условиях содержания в лагерях смерти свидетельствовал бывший военнопленный Цымбалист Иван Васильевич. По его словам, еду давали один раз в день. Сначала кормили баландой из гречневой муки вместе с кожурой. На каждого приходилось по пол-литра такой бурды в сутки. В ноябре перешли на кипяток с горелого ржи, которое привозили из пожарища местного элеватора. Эта пища напоминала мазут. Количество хлеба в сутки приходилось по 150-200 граммов на человека. Было ясно, что при таких условиях содержания, а также хронического недоедания крайне истощены военнопленные массово болели дизентерией, тиф и другие инфекционные заболевания.

Фашистские палачи, кроме того, что держали военнопленных в холоде, сознательно морили голодом, мучили на каторжных работах, периодически проводили еще и массовые расстрелы с целью уничтожения советских людей.
Особенно жестоко обращались с бывшими советскими бойцами начальник лагеря военнопленных майор Цолин, комендант лагеря Зайтель и заместитель начальника лагеря майор Рутлов. Не по человеческие относились к заключенным главный врач Орлянд, врачи Шуль, Кебрюк, заведующий продовольственной частью фельдфебель Радиус и другие.
Но полную ответственность за состояние содержания военнопленных в концлагерях, находившихся в тыловом районе группы армии "Юг", нес его начальник генерал фон Рок. Как свидетельствует обвинения, которые выдвинул Нюрнбергский трибунал, именно он согласно нормам международного права должен был заботиться о военнопленных в зоне своей ответственности и гуманно обращаться с ними.

Новое пополнение в лагерь ожидалось после окружения и разгрома четырех крупных армейских группировок Юго-Западного фронта Советских войск в районе Лубны-Лохвицы, когда в сентябре 1941 года в плен попали несколько сот тысяч бойцов и командиров Красной Армии. В начале октября пересыльный лагерь для военнопленных Дулаг-160, который размещался в Хороле был переполнен настолько, что фашистское командование приказало перевести часть пленников в другие города, в том числе и в Кременчуг. В первой половине октября несколько транспортов военнопленных уже ожидали отправки. И хотя концлагеря в Александрии и Новой Украинская еще не подготовили для их приема, первый 20-тысячная маршевая колонна двинулась в Кременчуг.
По приказу фон Рока ее конвоировали пехотинцы 24-й дивизии, которой командовал генерал фон Теттау. 1 хотя перед маршем, как свидетельствовал позднее под присягой Нюрнбергском трибунала бывший врач Хорольского концлагеря доктор Фрюхте, он лично отбирал неспособных самостоятельно передвигаться из числа истощенных и раненых, преодолеть 90-километровое расстояние пешком по полевой дороге удалось далеко не всем.

Этот факт на судебном процессе также подтвердил другой живой свидетель по фамилии Блюменштик, которому вместе с другими участниками марша пришлось преодолеть весь путь в Кременчуг. Под присягой он рассказал, как их выводили из Хорола отрядами по 20 человек, по 5 в ряд. Евреи, оставшиеся в живых, должны были двигаться впереди, потом шли комиссары, офицеры - все под очень серьезной охраной, а уже за ними передвигались пленные других национальностей. Тех, кто пытался получить что-нибудь поесть от гражданского населения, или выходил из строя тут же расстреливали. Свидетель также показал, как только рядом с ним конвоиры расстреляли 3-х человек, обессиленных, способных выдерживать скорость, с которой двинулась колонна. Мертвых оставляли лежать по обочинам дороги лицом вниз и руками протянутыми вперед. Общее число погибших, по его подсчетам, должна колебаться от 1200 до 1500 человек.
По свидетельству жителей села Песчаного, когда колонна военнопленных, которая растянулась на 5 км, достигла деревни, они увидели обессиленных животных, мало чем напоминали людей.

Правдивость показаний подтверждено обнародованным на процессе донесением в штаб группы армии "Юг" и подписанному лично фон Годом 16 октября 1941. Вот его содержание: "Марш, организованный 24-й пехотной дивизией, усложняется неповиновением, попытками к побегов, и слабостью пленных. Расстрелянных и умерших от упадка сил больше 1000 человек" (2, 28). А уже 26 октября фон Рок подписал приказ, где он выражал благодарность 24-й пехотной дивизии за ее участие в перемещении транспортов военнопленных. Еще более циничным прозвучало заявление бывшего командира этой дивизии генерала фон Теттау, которую он опубликовал под присягой тоже во время процесса. Он утверждал, что ему ничего не было известно о расстрелах, а затем при перекрестных допросах он не смог даже объяснить, каким образом фон Года стали известны эти ужасные факты, последний привел в своем донесении высшему руководству вермахта.

В распоряжении Нюрнбергского трибунала был также представлен отчет фон Рока за август 1941 года, предоставленный главному командованию сухопутных сил. В этом документе дословно отмечено, что "Массовая смертность истощенных военнопленных возбуждает недружелюбен интерес со стороны населения. Большинство военнопленных неработоспособна из-за потери сил". (2, 283). В другом отчете от 21 декабря, текст которого также было объявлено на процессе, с немецкой педантичностью указано общее количество военнопленных, содержалась в четырех уже упомянутых лагерях и составила на 20 декабря 1941 52.513 человек, а из другого отчета, датированного 13 января, их численность уменьшилась уже до 46.371 человек. В самом большом - Кременчугском шталази № 346, к концу 1941 года находилось 22776 военнопленных, а число умерших в среднем за сутки составляло в нем 50, т.е. 82 процента в год. И далее этот документ заканчивается следующими выводами: "Абсолютно очевидно, что прежде всего следует почти полностью отказаться от использования военнопленных на работах Лишь таким путем при одновременном улучшении питания возможно сохранить по крайней мере часть многочисленной рабочей силы, которую представляют из себя военнопленные В противном случае следует ожидать, что 48.000 пленных, которые находятся пока в районе начальника тыла группы армии "Юг", в течение нескольких месяцев исчезнут вследствие большой смертности и болезней ".

Особой жестокостью отличались гитлеровцы в своем отношении к евреям. В приказе немецкого коменданта отмечалось, что каждый из них должен зарегистрироваться в комендатуре и носить на одежде желтую нашивку. Городские евреи были изолированы в гетто. Кременчужан под угрозой смерти запрещалось в своих семьях укрывать лиц еврейской национальности.
Было установлено, что фашисты за период своего господства в г. Кременчуге с 9 сентября 1941 г. по 29 сентября 1943 замучили путем пыток, драк, пыток, а также сознательных массовых расстрелов около 60000 советских жителей. Из них в 50.000 - военнопленные, до 8.000 - еврейское население и до 20.000 другие граждане. В немецкое рабство за период временной оккупации было забрано до 10.000 жителей г. Кременчуга, преимущественно молодежи.
В результате уничтожения и угона части населения на каторгу в Германию из 115 тыс. довоенного населения Кременчуга осталось на момент освобождения города советскими войсками всего 18 тыс. жителей.

Таким образом, в результате изучения материалов Нюрнбергского международного процесса можно сделать выводы, что масштабы преступления, которые совершили фашистские оккупанты в Украине вообще и Кременчуге особенно, адекватные мере наказания тому, кто инициировал их. Вот почему пятый американский военный трибунал в Нюрнберге приговорил 28 октября 1948 подсудимого Карла фон Рока до двадцати лет заключения.
Но не все те, кто осуществлял в Кременчуге жестокий оккупационный режим, понесли соответствующие наказания. Как установила Государственная комиссия по расследованию актов зверств, творившие фашистские захватчики в городе Кременчуге и Кременчугских лагерях смерти, за преступления против человечества должны были попали на скамью подсудимых гебитскомиссар города Ротта, его помощник капитан Шурак, представители военной администрации капитан Фрорайх, старшие лейтенанты Кеник и Вейир, начальники бирже труда Фромельд и Шаух, шеф паспортного стола при СС Руденфальд.

Шаблий О.П., ШаблийО. О.
Материалы научно-практической конференции «Кременчуге 435 лет».
« Последнее редактирование: 07 Февраля 2010, 17:22:02 от Виктор Юрьевич »
Записан

Александр Цыбульский

  • Опытный пользователь
  • Участник
  • ***
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 115
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #7 : 07 Февраля 2010, 18:36:48 »
Добрый вечер Виктор Юревич. Огромное Вам Спасибо, но нестоило безпокоится я сам с Украины. Но всёже спасибо за Ваш большой труд. Я сам с города Староконстантинов и по разказам пожелых людей  был разположен Stalag 346  на територии военого  городка где сейчас я прохджу военую службу.Хотелось бы побольше узнать.
« Последнее редактирование: 07 Февраля 2010, 18:46:16 от Sanek »
Записан
С уважением, Александр.

Геннадий Кушелев

  • Кушелев Геннадий Юрьевич
  • Эксперт
  • Участник
  • *****
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 10 865
  • Skype: g_kushelev
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #8 : 09 Февраля 2010, 10:44:31 »
Если это был задан мне, отвечаю:
А вот, когда Вы проведете собственное исследование  этого заданного ВАМИ вопроса (изучите сайты, напишите в архивы, в том числе в Германию, Красный Крест и т.д.) и сделаете СВОЙ личный вывод, то и напишите об этом здесь!
Не надо с наскоку отвечать, надо немного хотя бы подумать!
А вопросы многие здесь на форуме, особенно Вы этим отличаетесь, задавать горазды, но дать своей оценки и свои личные ответы на вопросы пользователей... не могут!
ПОЧЕМУ? Это совсем другой вопрос...
Если вышеуказанная цитата относится ко мне, отвечаю:
А вот когда Вы будете, как и я, читать большинство записей в картах военнопленных ВВЕРХ НОГАМИ, и опираться в своих сообщениях не на результаты мониторинга Сети, а на немецкие документы, тогда, смею надеяться, будете указывать на ГРУБЫЕ ошибки в приводимых неопытными пока исследователями вопроса о шталагах, чтобы перестать размножать их перепечатками. И изучать не сайты нужно, а документы в ОБД. Что до совета написать в немецкие архивы, то мы это уже обсуждали в теме о ДОКСТе. Или кто-то ответил уважаемому К.Б.Стрельбицкому, обратившемуся к г-ну Харитонову с предложением о КОЛЛЕКТИВНОМ сотрудничестве?
Что касается Вашего недоумения по поводу (подумать только!) аж ПЯТИ тем о т.н. "Семейных фото", могу сказать: "Врачу - исцелися сам!" У нас уже есть тема о советских военнопленных в Норвегии в подразделе "Скандинавия". Так что же Вы не поместили ТУДА найденное в Интернете о "норвежских" шталагах, а создали свою отдельную тему?!
А свой личный вывод по шталагам на территории Украины я сделал - список неполный. Это был, правда, не вопрос, а ОТВЕТ.
Записан
С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen

Iva

  • Участник
  • **
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 73
    • WWW
Stalag 346/Кременчуг-Староконстантинов
« Reply #9 : 21 Августа 2012, 22:43:10 »
Цитировать
Цицишвілі Коча, м. Тбілісі, грузин, фельдшер. Розстріляний карателями у 1941р. Похований: м, Кременчук. Піщана гора.
Всё так, да только на Песчаной горе Кременчуга нет погребений! Сами погребения-то есть, да только памятниками над ними жилые многоэтажки, коттеджи, дороги, автостоянки... 36 ям-могил было на Песчанной горе, порядка 20 000 расстрелянных, как захоронение не сохранилась ни одна. Не было и перезахоронения...
Только на месте лагеря военнопленных шталаг № 346-А создан мемориал "Вечно живым" и горит Вечный огонь.http://kremenchug-sity.narod.ru/HTML_GAL/4Kremen_52.htm
Записан
Страниц: [1]   Вверх
« предыдущая тема следующая тема »