Жачына называе вёскі, якія ўказвае ў сваім данясенні Шэнкендорф пры апісанні баявых дзеянняў супраць 43-й і 47-й кав. дыв.-й. І пры гэтым яна сцвярджае, што тыя коннікі прыйшлі з боку Лукі ад Ст. Дарог. Што яны вытрымалі бой пад Паставічамі. Пра коннікаў, якіх разбілі пад Сіманавічамі, расказваюць зусім у іншай вёсцы. Тыя ўжо не ішлі шарэнгамі, а прыходзілі ноччу з лесу за прадуктамі, калі іх лавілі немцы, то прывязвалі да коней і, збітых, цягнулі па зямлі. Успаміны запісваю на дыктафон. На афармленне помніка раблю ксеракопію пашпартоў сведак і бяру іх подпіс пад друкаванымі ўспамінамі. Так што маёй буйнай фантазіі тут няма. Я - Цялец па гараскопу, знак зямны, кансерватыўны і вельмі ўпарты ў дасягненні мэты. А мэта жыцця для мяне адна - справядлівасць.
Здравствуйте, очень интересная информация. Однако, возникает много вопросов.
Во-первых, действительно, есть существенные противоречия в информации из литературных источников и воспоминаний местных жителей.
Во-вторых,основываясь на личном опыте, я могу сказать с уверенностью, что местное население имеет очень отдалённое понятие о частях и подразделениях Красной Армии. Вся информация обычно сводится к фразам:"Ішлі коннікі, пабілі пад Пасекай, Барысаўшчынай, Асіповічамі..." Тому виной и низкий уровень образования в военные годы на территории наших районов, особенно в сельской местности, и то, что местные жители в большинстве своём были сторонними наблюдателями, к тому же детьми.
Как вы поняли о каких "конніках" идёт речь?
В-третьих, всё понятно о информации, которую указывает Шенкендорф, и ничего о информации от "жачыны, якая называе вёскі". Её источником могли быть только кавалеристы, и мне трудно представить, что они подробно рассказывали ей, в то время ребёнку, о своём маршруте.
Прошу прощения за прямолинейные вопросы, но я назвала в основном те трудности, с которыми сталкиваюсь в работе. С уважением, Т.В.