Печать

Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
1 час 1 день 1 неделя 1 месяц Навсегда
Войти

[murylev]

Это не так, я написал: Дата выбытия   01.11.1941   Первичное место захоронения   Ленинградская обл., Всеволожский р-н, платф. Теплобетон, восточнее, 600 м, правый берег р. Нева, в лесу   (ЦАМО ф.33 оп.11458 д.14 л.98)

Это захоронение проходит по документам ЦАМО и приведено в ОБД, следует полагать это есть дивизионное захоронение 1941 года. А перезахоронить могли только на основании документов органов государственной исполнительной власти, которые ведают этими вопросами. Просто так поднять останки советских воинов никто в СССР не имел права. Поэтому в Ленобласти должны быть решения исполкомов о перезахоронении, если супруга так решила похоронить на Украине, например, что вполне возможно предположить...

[Владимир-Архивариус]

У нас есть две темы.
Эта "Гарькавый (Горькавый) Алексей Дмитриевич, (1902-1941), 1929 г. выпуска"
и "Гарькавый (Горькавый) А.Д., командир 7СП 1СД НКВД"
http://forum.patriotcenter.ru/index.php?topic=26364.msg460124;topicseen#msg460124
Обе темы будут объединены.
Вопрос. Куда поместить новую объединенную тему?

[murylev]

У нас есть две темы.
Эта "Гарькавый (Горькавый) Алексей Дмитриевич, (1902-1941), 1929 г. выпуска"
и "Гарькавый (Горькавый) А.Д., командир 7СП 1СД НКВД"
http://forum.patriotcenter.ru/index.php?topic=26364.0
Обе темы будут объединены.
Вопрос. Куда поместить новую объединенную тему?

Владимир Степанович, спасибо за "напоминание" о существующих темах по данному военнослужащему. Но, как мне кажется и мне так думается, объединение указанных Вами (в Вашем сообщении) тем, в данном случае, не требуется. Во всяком случае, острой необходимости в данной процедуре я не вижу.
Здесь, в моем разделе по училищу - ТВОКУ, действительно есть профильная тема (которую я создал сравнительно недавно), посвященная выпускнику моего училища - Гарькавому (Горькавому) А.Д., где я собираю и аккумулирую всю информацию об этом человеке из различных доступных источников. Мне очень интересна эта персона, его личная и боевая биография. Здесь (в этой теме) мной уже собрано определенной информации объемом в 4 страницы (в основной массе все сообщения в этой теме созданы мной).

Вторая тема - не моя (мной она не была создана, я не являюсь топикастером), поэтому объединение, указанных Вами, тем, считаю, не совсем правильным и целесообразным шагом = объединение этих тем не требуется. Тем более темы изначально были размещены в разных разделах (подразделах), "преследуемые" цели, мотивация к их открытию и наполнение у них, по сути, разное!!! У них абсолютно разная направленность в поиске. Считаю (ничтоже сумняшеся), что "моя" тема наиболее "ширше" освещает жизненный и боевой путь майора Гарькавого (Горькавого) А.Д.
Кстати, у нас есть еще одна (третья) тема по Гарькавому (Горькавому) А.Д., случайно "забытая" Вами - http://forum.patriotcenter.ru/index.php?topic=19871.0 Вот её то и можно и нужно, я думаю (по моему мнению), объединить с темой: "Гарькавый (Горькавый) А.Д., командир 7СП 1СД НКВД" - http://forum.patriotcenter.ru/index.php?topic=26364.0 Но, это уже Вам решать, конечно же.

Большая, личная и убедительная (настоятельная) просьба к Вам, Владимир Степанович, мою тему (эту, в которой мы сейчас пишем, общаемся, полемизируем, вопрошаем...) не трогать. Пожалуйста! Это мой "огород" и я (с помощью адекватных сподвижников и друзей) его "возделываю". Не "топчите поросль" по чем зря...
Заранее благодарен Администрации Форума за понимание и внимание к небольшим и, по сути, безобидным и трезвым просьбам простых участников Форума.

[murylev]

http://pogranec.ru/showthread.php?t=2416&page=2

http://pogranec.ru/attachment.php?attachmentid=344743&d=1383431473



КВПО, Ошский п/о, 1972 г., вдова майора Гарькавого (Горькавого) А.Д. - Гарькавая (Горькавая) М.А. на заставе, где ее муж и она начинали службу на границе (конец 1920-х - начало-середина 1930-х гг).

[исСЛЕДОВАТЕЛЬ]

Уважаемый Андрей Анантольевич!
А кто такой "герой-пограничник Андрей Сидоров", "под именем" которого снялись эти люди?
С уважением - К.Б.Стрельбицкий

[murylev]

Уважаемый Андрей Анантольевич!
А кто такой "герой-пограничник Андрей Сидоров", "под именем" которого снялись эти люди?
С уважением - К.Б.Стрельбицкий

Прошу прощения, фотографию "украл" с "Погранца", кто таков Андрей Сидоров, еще не разбирался.

[Сергей Кудрявцев]

Уважаемый Андрей Анантольевич!
А кто такой "герой-пограничник Андрей Сидоров", "под именем" которого снялись эти люди?
С уважением - К.Б.Стрельбицкий

Прошу прощения, фотографию "украл" с "Погранца", кто таков Андрей Сидоров, еще не разбирался.

Отсюда: https://vk.com/topic-87338787_31741547?offset=0

Во время налетов закордонных басмаческих банд на пограничные заставы в боях и пламени пожаров гибли не только доблестные защитники советской границы, но и документы, по которым сегодня можно было бы установить имена героев, найти их родственников.

Родился Андрей Сидоров предположительно в 1903 году в Подмосковье. Ветераны вспоминают: в начале 1927 года старшину заставы Ишик-Арт Андрея Сидорова на партсобрании комендатуры приняли кандидатом в члены партии. Как рассказывают знавшие его, он был человеком большего мужества, высокой бдительности — истинный пограничник. Это особенно ценил в нем начальник заставы.

В апреле 1927 года из-за границы на советскую территорию вторглась крупная басмаческая банда Джанибека. Разделившись на несколько групп, она осадила пограничные заставы и посты в районе Алай-Гульчи.
На посту Кашка-Су находились семь пограничников: Андрей Сидоров, Яков Бердников, Владимир Охапкин, Иван Ватник, Валерий Свищевский, Николай Жуков, Иосиф Шаган. Укрывшись в маленькой зимовке, они приковали к себе двести басмаческих сабель, тем самым облегчив положение заставы.
Бандиты не предполагали, что путь им преграждала всего лишь горстка красноармейцев, и не решались двигаться дальше. Окружив зимовку, они предложили бойцам сдаться. Ответом были меткие пулеметные очереди и винтовочные выстрелы. Тогда басмачи начали осаду.

Если бы Андрей Сидоров и его товарищи продержались всего одни сутки, то и тогда они были бы достойны того, чтобы их назвали героями. Они держались десять суток! За это время у них кончились и продукты, и вода, и боеприпасы. Никто не знает, как сражались они, страдая от голода и жажды, экономя каждый патрон, пока не погибли в огне на десятые сутки, когда басмачи подожгли зимовку. Но мы можем догадаться, о чем думали пограничники в свои последние минуты: они думали о том, чтобы не дать врагам воспользоваться их оружием. У винтовок, извлеченных из-под обугленных развалин зимовки, не оказалось затворов, у «максима» отсутствовал замок. Еще одно свидетельство силы духа воинов, их преданности великим идеалам — надпись на закопченном щитке пулемета: «Апрель 1927 года. Да здравствует коммунизм!».

Проходят годы, но память о защитниках границы живет в сердцах и делах наследников их доблести и славы. 21 мая 1974 года имя Андрея Кузмича Сидорова присвоено одной из среднеазиатских застав.

[исСЛЕДОВАТЕЛЬ]

Уважаемый Сергей Дмитриевич!
Спасибо за эту информацию про "героя-пограничника Андрея Сидорова"!
С уважением - К.Б.Стрельбицкий

[начкар@]

В доступных приказах по 160-му стрелковому полку войск НКВД СССР по охране особо важных предприятий промышленности жена и сын Алексея Дмитриевича проходят как Горькавые. Для примера:

[murylev]

Спасибо, Сергей Сергеевич!
И в этом документе также фамилия пишется через "О":

[начкар@]

https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=10139491&id1=563b39e12985401bc44fe05e007189d9&path=TV/007/38398-0000001-0046/00000039.jpg



https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=10139492&id1=63d5d7a147aedef093d38dfed7e546a2&path=TV/007/38398-0000001-0046/00000040.jpg

[murylev]

С помощью соратников из Северной Пальмиры удалось связаться с военкоматами Всеволожского и Выборгского районов. И что получается:

1. Сотрудники Выборгского военкомата по вопросу захоронения на пограничной заставе - у них по базе такое воинское захоронение не проходит! То бишь на заставе по сути никаких захоронений нет! Вот и весь ответ. А что и как там считает сама пограничная застава, это нам пока неведомо??
2. Сотрудники военкомата Всеволожского района - по их базам захоронение майора Гарькавого Алексея Дмитриевича не проходит. Получается значит, что все таки официального "перезахоронения" не было?? Иначе, по сути, должен иметься паспорт воинского захоронения и все сопутствующие бумаги...
3. В Книге Памяти Всеволожского района Ленинградской области майор Гарькавый (Горькавый) Алексей Дмитриевич значится - http://lenww2.ru/index.php/region01/area04?id=255 - следующим образом: Всеволожский район - 04053 п. Дубровка, 3,7 км северо-восточнее, платформа Теплобетонная, памятный знак на месте гибели пограничника Гарькавого А. Д. - НЕ ЯВЛЯЕТСЯ ВОИНСКИМ ЗАХОРОНЕНИЕМ!
4. В электронной базе данных майор Гарькавый (Горькавый) Алексей Дмитриевич не значится.
5. В Книге Памяти Ленинградской области майор Гарькавый (Горькавый) Алексей Дмитриевич не значится.
6. На территории пограничной заставы (имени майора Гарькавого А.Д.), расположенной на территории Выборгского района, в настоящее время наличествует памятник майору Гарькавому А.Д. и во второй половине 1980-х гг. якобы имело место быть торжественное "официальное" (со всеми воинскими почестями) перезахоронение его (майора Гарькавого А.Д.) "праха". На самом деле этот "Акт эксгумации" и "Факт перезахоронения" нигде не проходит документально и, по сути, "захоронение" майора Гарькавого (Горькавого) А.Д. на территории пограничной заставы ВОИНСКИМ ЗАХОРОНЕНИЕМ НА СЕГОДНЯШНИЙ МОМЕНТ НЕ ЯВЛЯЕТСЯ!!! Памятник (= памятный знак) майору Гарькавому А.Д., расположенный на заставе, в книге памяти Ленинградской области, как объект, также не значится - http://lenww2.ru/index.php/region01/area05.
7. В июне с.г. удалось связаться с погранзаствой = никаких официальных документов, подтверждающих "факт перезахоронения" майора Гарькавого (Горькавого) А.Д. и наличия на их территории воинского захоронения, у них нет!!! Что интересно, сами пограничники считают (??), что майор Гарькавый (Горькавый) А.Д. захоронен (перезахоронен) у них на заставе в официальном порядке...??!!

Бумагу (ответ на запрос) за подписью-печатью, о том что он (майор Гарькавый (Горькавый) А.Д.) (практически захороненным) нигде не значится они (военкомат Всеволожского района) могут дать. Также, могут, на основании справки, основанной на информации, взятой из базы ОБД-Мемориал, провести в своих официальных базах место захоронения майора Гарькавого (Горькавого) А.Д. на Невском пятачке, тем самым увековечив его имя, как официально "захороненного" в определенном (??) (по сути - условном) месте.

Военкомат Выборгского района тоже может дать такую (выше означенную) справку. Чуть позже будет отправлен соответсвующий запрос, сотрудник, занимающийся подобными вопросами, сейчас находится в отпуске, ответ в последующем опубликую...

В общем, работаем, братья....

[murylev]

[murylev]

Упоминание вдовы майора Гарькавого (Горькавого) А.Д. - ст. л-нта Горькавой М.А. и его сына - мл. с-нта Горькавого Н.А. в текстах Приказов по 160-му полку войск НКВД СССР по обороне особо важных предприятий промышленности:

https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=10139431&id1=1c1a4b99524274f577383861a238e679&path=TV/007/38398-0000001-0040/00000104.JPG
https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=10139354&id1=9e8a332daab26743b260d6a82ee9e90d&path=TV/007/38398-0000001-0040/00000027.JPG
https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=10140156&id1=4e7f4bba53acb88bcb0bc223058559f1&path=TV/007/38398-0000001-0059/00000101.jpg
https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=10138176&id1=dcbc8f4320b2026bd932067dea85ed00&path=TV/007/38398-0000001-0024/00000124.JPG
https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=10138703&id1=4650e2e53d41ae44f544a27d00a7f1a3&path=TV/007/38398-0000001-0034/00000168.JPG
https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=10139354&id1=9e8a332daab26743b260d6a82ee9e90d&path=TV/007/38398-0000001-0040/00000027.JPG

Спасибо Сергею Сергеевичу за помощь и взаимодействие.

[murylev]

По майору Гарькакавому (Горькавому) А.Д. некоторая дополнительная информация - http://forum.patriotcenter.ru/index.php?topic=41096.msg225310#msg225310

У меня на руках есть документальная повесть про детство, юношество и командирскую зрелость полковника Хамидова Хайдара Курбановича, одного из первых узбеков - командиров пограничных подразделений.

Адхам Рахмат "Мужества не занимать", Документальная повесть. Тираж 75000, Издательство литературы и искусства имени Гафура Гуляма, Ташкент, 1975.

К сожалению, данная книга не имеет ни иллюстраций, ни каких-либо схем. Службе Хамидова Х.К. на границе на территории Киргизии в книге отведено место на стр. 55-93.

Так, в начале сентября 1929 г. 10 выпускников-отличников Объединенной Среднеазиатской военной школы (ОСАВШ) имени В.И. Ленина (г. Ташкент) были назначены на различные должности в Управление пограничных и внутренних войск ОГПУ Средней Азии. Примечание: 16-й выпуск командиров РККА в ОСАВШ состоялся 1 сентября 1929 г. (Приказ РВС СССР N 462 и Приказ по школе N 195).

Среди этих 10 молодых краскомов были:
(друзья в годы учебы в военной школе и в последующем эту дружбу они пронесли через годы):
- Хамидов Хайдар Курбанович (полковник, с 1929 г. по 1936 г. проходил службу в частях Управления пограничных и внутренних войск ОГПУ Средней Азии);
- Сабиров Абдували (подполковник, прослужил 20 лет в Пограничных войсках, информация биографического характера уточняется);
- Касымов (Касимов) Махмуд Таджикулович (Гаджикулович);
- Ахмедов Алимджан (воинское звание на момент гибели уточняется, погиб в бою 19 марта 1945 г., на сайте ОБД-Мемориал информация в отношении гибели офицера Ахмедова Алимджана (Алима) отсутствует);
- Гарькавый (Горькавый) Алексей Дмитриевич (майор, командир 7-го стрелкового пограничного полка во вновь сформированной 1-й отдельной стрелковой дивизии внутренних войск НКВД СССР, Ленинградский фронт, геройски погиб 1 ноября 1941 г.);
- Баксов Алексей Иванович (с ноября 1929 г. исполнял должности помощника начальника и начальника заставы пограничной комендатуры в г. Ош. В декабре 1932 г. был назначен на должность начальника заставы и помощника коменданта 2-го участка 68-го пограничного отряда, а в июне 1935 г. — на должность старшего курсового командира 2-й Объединенной пограничной школы НКВД имени Ф.Э. Дзержинского в г. Харькове. В мае 1936 г. был направлен на учёбу в Военную академию имени М.В. Фрунзе, по окончании которой в мае 1939 г. был назначен на должность заместителя начальника Главного управления войск НКВД по охране особо важных предприятий промышленности. С началом Великой Отечественной войны, в июле 1941 г. Баксов А.И. был назначен на должность начальника оперативного отдела Главного управления местной ПВО НКВД, в должности находился по июнь 1942 г. Герой Советского Союза (22.07.1944), Генерал-полковник (22.02.1963);
- фамилии еще четверых командиров (офицеров), к сожалению, пока неизвестны... - информация уточняется.

[murylev]

http://forum.patriotcenter.ru/index.php?topic=41096.msg462952#msg462952

Упоминание об Алексее Гарькавом в книге - мемуарах Хайдара Курбановича Хамидова (однокашника по училищу) "Однополчане"

: [О 15-ом стрелковом полку 147-й стрелковой Станиславской дивизии] / Х. К. Хамидов ; [Лит. запись Н. Махно]
125 с. ил. 20 см.
Ташкент Узбекистан 1981

[murylev]

Друзья, коллеги!
Может быть у кого из Вас или Ваших друзей есть возможность выйти на родственников и потомков майора Гарькавого (Горькавого) А.Д.? Просьба, помочь в установлении контакта с ними. Заранее благодарен за оказание помощи и взаимодействия.

?? По последним (??) имеющимся данным, родственники Алексея Дмитриевича проживали в г. Сумы (Украина), дочь вроде ранее работала на радио...

С уважением.

[murylev]

http://dvorichna-rda.gov.ua/news/id/1601

До 110-ї річниці з дня народження Олексія Дмитровича Гарькавого

Олексій Дмитрович Гарькавий народився в Дворічній у 1902 році. Юність Олексія пройшла в Туркменії, куди був засланий його батько за участь у революційних виступах.

Наш земляк – герой – прикордонник

28 травня 2012 року  ми відзначаємо День прикордонних військ, які  вдень і вночі , на суші , в повітрі і на морі несуть дозор державних кордонів своєї Батьківщини. Професія прикордонника важка, потребує міцної дисципліни і витримки. На кордоні місце мужнім і сильним людям, які не побояться віддати своє життя за Батьківщину.  Всі ці якості були притаманні нашому земляку герою-прикордоннику Олексію Дмитровичу Гарькавому, ім’я якого носить одна із прикордонних застав в Виборгському районі Санкт – Петербурзької області на кордоні з Фінляндією. Олексій Дмитрович Гарькавий народився в Дворічній у 1902 році. Юність Олексія пройшла в Туркменії, куди був засланий його батько за участь у революційних виступах. Від батька Олексію передалося прагнення до свободи і незалежності , тому будучи сімнадцятирічним юнаком, він бере участь у боротьбі проти білогвардійців, воюючи в частинах особливого призначення.

Службу в прикордонних військах середньої Азії розпочав у 1924 році. З 1926 по 1929 році Олексій Дмитрович навчається в Об’єднаній Середньоазіатській школі імені В.І.Леніна. У 1926 році він вступив до лав ВКП(б) КПРС. Після закінчення школи продовжив службу в прикордонних військах на середньоазіатському кордоні, де був призначений заступником начальника прикордонної застави по політичній частині. Прикордонники відразу ж полюбили цього енергійного і смілого політрука. Олексій Дмитрович був активним учасником Громадянської війни. Приймав активну участь у боротьбі з басмачами .

За героїзм і мужність проявлені при розгромі басмачів в Хорезмі і Бухарі, а також на територіях Південної Туркменії та Киргизії був нагороджений орденом Червоного Прапора в 1929 році , коли він був ще курсантом військового училища. На початок Великої Вітчизняної війни 1941-1945р.р. старший політрук Гарькавий вже був начальником 1-ї комендатури 102-го Виборгського прикордонного загону Ленінградського прикордонного округу. З 28 червня по 5 липня 1941 року Олексій Дмитрович командував оборонними діями при прориві Державного кордону Радянського Союзу фашистськими загарбниками.

Понад тиждень особистий склад прикордонного загону вів безперервні бої з ворожими частинами, які значно переважали в живій силі і озброєнні, але все ж таки штаб комендатури та кілька застав , зосереджених на цій ділянці , були оточені. Загальне командування всіма підрозділами взяв на себе старший політрук Гарькавий Олексій Дмитрович. Він організував кругову оборону, уміло розставив сили, особистим прикладом мужності надихаючи бійців, і не лише він, а і члени його родини: жінка Марія Олександрівна і 17 – річний син Микола  ( 1924 р.н.).

На той час двох доньок Іринку ( 1937 р.н.) і Людмилу ( 1940 р.н.)було відправлено в евакуацію. В дорозі ешелон було обстріляно і одна з доньок загинула. Другу згодом удочерила сім’я в Казахстані, але Марія Олександрівна знайшла її лише в 50-х р.р.

Відрізана від загону, зазнаючи гостру потребу в боєприпасах і продовольчих товарах , група продовжувала відважно боротися. Олексій Дмитрович приймає рішення виходити з оточення. У надзвичайно тяжких умовах, через протоку Рістілахті, по болоту уздовж річки Сурій- Йокі він вивів групу і приєднався до загону.

В серпні 1941 року Гарькавий був призначений  командиром розвідувального батальйону 46-ї Стрілецької дивізії, яка була на той час зосереджена на правому березі Неви і вела активні оборонні бої від Ладожського озера до міського поселенням Невська Дубровка. На лівому березі Неви в цей час йшли кровопролитні бої за Ленінград. Неможна було допустити щоб ворожі війська переправились через Неву. Олексій Дмитрович вимагав від бійців будувати надійні дзоти , які могли б витримати обстріли важкими снарядами. Розпочалась підготовка до форсування Неви з ціллю закріпитися на лівому березі. Але плаваючих засобів, як і боєприпасів було недостатньо. Загрузившись в рибацькі плоскодонки і саморобні плоти, роти направились до лівого берега. Але дістатися його пощастило не всім, адже ворог зустрів їх шквальним кулеметним і артилерійським вогнем, від якого в Неві закипала вода. Ті бійці, які все ж таки дісталися іншого берега. Відразу вступили з ворогом в нерівний бій. Перше форсування Неви багатому навчило наших командирів: необхідна добре спланована розвідка, достатнє забезпечення плавзасобами, навіть були збудовані плоти для переправлення легкої зброї. Сам Олексій Дмитрович проводив багато часу на передньому фланзі, який постійно обстрілювали фашисти.

Всю ніч з 28 на 29 жовтня 1941 року йшов мокрий сніг, але полк готувався до переправи, адже був отриманий наказ вибити на світанку ворога з іншого берега Неви. На світанку 29 жовтня 1941 року розпочалася підготовка до переправи. Гарькавий відрапортував командуванню про повну бойову готовність і наказав розпочинати переправу.

Олексій Дмитрович загинув від розірваної поруч з плотом міни, так і не встигнувши відштовхнутися від берега. Через кілька хвилин Гарькавий лежав біля лісу на березі Неви, а поруч сидів син Миколка,обхопивши голову батька. А на лівому березі підрозділи полку хоробро і самовіддано воювали з ворогом, мстили за смерть свого командира. Події того часу опише згодом в своїй книзі « Несгибаемые» дружина Олексія Дмитровича -старший лейтенант Марія Олександрівна, яка, як і її чоловік, проявила відвагу і мужність в боях з фашистськими загарбниками. Марія Олександрівна  в 1946 році була нагороджена орденом Червоної Зірки.

Від імені Президії Верховної ради СРСР за зразкове виконування бойових завдань, командування на фронті, боротьби з фашистськими загарбниками і виявлену при цьому доблесть і мужність, Наказом по військам Ленінградського фронту № 01175 /н від 23 травня 1942 року майор Гарькавий О.Д. був нагороджений орденом Леніна ( посмертно).

Постановою Ради міністрів СРСР № 1270-559 від 29 листопада 1959 року ім’я майора Гарькавого О.Д. присвоєно одній із прикордонних застав на північно-західному відрізку Державного кордону СРСР.

На заставі, яка знаходиться на кордоні з Фінляндією і вважається однією з найкращих застав носить ім’я нашого земляка пройшли військову службу декілька поколінь дворічан. Серед них: Павло Труфан, Андрій Кобилєв, Віктор Прокопенко, Віктор Зелик, Євген Немченко, Сергій Деркач.

Й донині на заставі імені О.Д.Гарькавого, прикордонні наряди, після отримання наказу на охорону Державного кордону, завжди підходять до пам’ятника О.Д.Гарькавому і віддають честь.

В січні 1964 року ім’ям нашого земляка також названа одна з вулиць  в Ленінграді.

Дата публікації: 12:50 28.05.2012   

[murylev]

http://dvorichna-rda.gov.ua/news/id/3651

„ЗІРНИЦЯ”

23 травня 2013 року у с.Вільшана напередодні відзначення 95-ї річниці прикордонних військ, пройшла третя районна військово-патріотична спортивна гра «Зірниця»

За ініціативи районної Спілки ветеранів-інтернаціоналістів, відділу прикордонної служби „Тополі”, відділу освіти райдержадміністрації та ветеранів-прикордонників три роки назад ,майже після двадцяти років перерви, відновлено гру. Військово-спортивна гра «Зірниця» проводилася в колишньому СРСР з 1967 року з метою військово-патріотичного виховання підростаючого покоління. Першим командувачем  грою був Герой Радянського Союзу, маршал артилерії Василь Іванович Казаков. Перший фінал Всесоюзної гри «Зірниця» пройшов в  Севастополі,на Сапун-горі, брали в ньому участь майже двісті учнів  4-7 класів.

Ця гра є складовою частиною загальнодержавної системи національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. ЇЇ основним завданням є формування почуття патріотизму у підростаючого покоління , виховання майбутніх захисників Вітчизни на бойових традиціях українського народу, удосконалення системи військово-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді, популяризації  серед молоді здорового способу життя.

Гра "Зірниця" проводиться на батьківщині Героя-прикордонника Гарькавого Олексія Дмитровича. У 1941 році наш земляк О.Гарькавий героїчно захищаючи радянсько-фінський кордон, з боями виходив з оточення разом з воїнами застави. За цей подвиг він був нагороджений орденом Леніна, а його ім’ям названо прикордонну заставу на російсько-фінському кордоні у Виборзькому районі Ленінградської області Російської Федерації. На цій заставі за часів СРСР, проходили службу і юнаки з нашого Дворічанського  району (Гніздилов Ю.М., Кобилєв А.І., Гряник О.О., Заіка С.М. та інші.)

Участь у змаганнях взяли 16 команд ( по вісім учнів 7-9 класів) загальноосвітніх закладів району. Гра складалась з із декількох етапів. Так учасники гри мали змогу проявити свої уміння і показати майстерність у стрільбі з пневматичної гвинтівки, кидання навчальних гранат, перенесення боєприпасів, подолання смуги перешкод, надання першої медичної допомоги та конкурсу малюнка на військову тематику.

Після проходження естафети молодь мала змогу переглянути показовий виступ групи рукопашного бою Харківського прикордонного загону, прийоми пожежегасіння районної  команди Державної служби з надзвичайних ситуацій, роздивитись військову техніку – БРДМ та скуштувати смачну польову солдатську кашу.

За цей час журі гри підбило підсумки. Третє  місце посіла команда Тавільжанської школи, другими були учні Кутьківської школи. Перемогу у змаганнях здобула Петро-Іванівська школа якій було вручено перехідний прапор гри. Всім переможцям вручили кубки та грамоти.

Організаційний комітет висловлює подяку у допомозі в організації та проведенні заходу: генеральному директору ПСП "Вільшанске",голові районної Спілки воїнів -інтернаціоналістів  Лебединському В.І., директору ТОВ "Колодязнянське" Скибі В.М., генеральному директору ПСП "Родина"  Шишкунову О.Ф.,генеральному директору ПСП ”Виселок” Акулову В.В., голові ФГ Хавелову І.П., голові ФГ Старікову Ю.В., директору ПП „Ельдар-Плюс” Джумалієвій Т.М.,районній організації „Партії Регіонів”.

Дата публікації: 08:35 28.05.2013

[murylev]

http://www.stihi.ru/2003/01/30-600

Рассказ пограничника. 1941
Репин В.

«Мы на заставе под командою Гарькавого
Держались столько, сколько нам велел Устав;
Потом держались без патронов и Устава мы –
Последней из оборонявшихся застав.
А после – финскими тылами да болотами,
Пока они нас не зажали меж озёр.
Нас артиллерией глушили, минометами,
И предлагали нам предательства позор.
В запасе ночь. А рано утром нам положено
За нашу Родину красиво жизнь отдать:
Хоть меж озёр дорога ровная проложена,
Но белой ночью не пройти нам эту гать.
И все ж решились: на повозки на последние
Сложили ящики, бидоны – что нашли,
И лошадей хлестнули… Кони наши бедные,
Гремя поклажей, по дороге понесли…
А мы по-тихому, неслышно, вдоль по бережку,
Почти за спинами паливших в белый свет
Тащили раненых – хоть быстро, все же бережно;
И ни патрона для ответа больше нет…
Я даже ранен не был; выйдя, тем не менее,
На гимнастерке насчитал пятнадцать дыр.
Мне не забыть того, второго, дня рождения,
Когда нам жизни подарил наш командир».

Рассказчик - В.П. Наливайко, в то время - пограничник -  капитан первого ранга В.П. Наливайко с военной кафедры ИТМО. Ходил на АПЛ, вытащил свою лодку из аварийной ситуации с реактором. Может, для того и выжил на той войне, чтобы потом жил его экипаж. Списали, конечно, на спокойную работу - здоровье берегли....

Кстати, этот стих ранее публиковался также в "Муниципальном вестнике МО Константиновское" в 2012 г. - http://ormg.ru/d/402639/d/konst_12_2012.pdf , стр.2.

Прямая ссылка:  https://lh3.googleusercontent.com/cwl2OZlwwLUhdWad-2aKyES_zyo7NfePROkUy62ecvH_aIyt10grKhf7932lSHtXsqpIgTkVbm_8wWtL7qMF_ukmbjAjjtRrC1w8VkTFK5D7S3RH2k-bwR2eX4QFnKDdjJ8RbdhtLe7EKvElNatAsRMN-ZgZY0LBs1Vz3xcjrtU_5fzH7YmesBsVK0ZERT5qJ_aYsFCKiRYzWOK0h1G9d8JxMye-YByHDbgzYjmlZ_baMCzq133bqT7qrplLc_Zw1EZGGOkTl7ev8Mg8Ne2Lf_TyrosDjF_VgB7GOiHoByKuUpcZ8zd2A4I6SA3PZIS45l8cQGkhvxa9aW6Qzh98s7ZP-mJrA7YhKnIgVW-Wyvm_0NRd7qdrBhCtr_WO-LQ-BVUAtqGW0MxDClNvKuooaLT1RDfoXSNq2Kl4kWqwcQu8JVO87qXHXESTMizGH_wrST0G3dfrkyjC9VCKGtN2lQAhwx-5y3fZTBrSlKPRfJMNYblbeHJXloWZ-PlGroe7iGEjv2d76IHU-PtuFMnnToV1TpvG2JShFPzgt-PJE77b2MvG1X97orLCG9E8QADwSXMYzdbS8QE_N_vvXcSImix9Nh8M0Mdz2c4kCq5wCir23hka2hOvJE0=w1084-h850-no